Геноцид племен гереро і нама
Геноцид племен гереро і нама — знищення в 1904–1907 роках колоніальними військами кайзерівської Німеччини близько 65 тис. (до 80 %) людей з племені гереро (банту) і 10 тис. (50 %) осіб племені нама (готтентоти) в тодішній Німецькій Південно-Західній Африці на території сучасної Намібії в ході жорстокого придушення народного повстання. 1985 року доповідь ООН віднесла знищення племен до актів геноциду, порівнюючи його з нацистським геноцидом євреїв[1]. 2004 року Німеччина визнала вчинення геноциду в Намібії[2].
1884 року, після того, як Британія дала зрозуміти, що не має зацікавленості в територіях Намібії, Німеччина оголосила їх власним протекторатом. Колонізатори використовували рабську працю місцевих племен, захопивши землі і ресурси країни (алмази)[3].
В 1903 році гереро і нама під проводом Самуеля Магареро і Хендріка Віттбоя почали повстання, убивши близько 120 німців, включаючи жінок і дітей. Німецькі війська чисельністю 14 000 солдатів під командуванням генерала Лотара фон Трота почали придушення повстання. Експедицію профінансував Deutsche Bank і спорядила фірма «Вурманн»[4][5].
У жовтні 1903 році фон Трота пред'явив ультиматум: «Всі гереро повинні покинути цю землю … Будь гереро, виявлений в межах німецьких володінь, будь він озброєний або беззбройний, з домашніми тваринами або без, буде застрелений. Я не буду приймати більше ні дітей, ні жінок. Я буду відправляти їх назад до своїх одноплемінників. Я буду стріляти в них»[6].
В битві при Ватерберзі німецькі війська розбили основні сили повстанців, втрати яких склали 3-5 тисяч. Британія запропонувала повсталим притулок у Бечуаналенді на території сучасної Ботсвани, і кілька тисяч людей почали перехід через пустелю Калахарі. Ті, хто залишився, потрапили до концтаборів, змушені були працювати на німецьких підприємців. Багато хто загинув від непосильної праці та виснаження. Як зазначало в 2004 році німецьке радіо Deutsche Welle, «саме в Намібії німці вперше в історії застосували метод утримання ув'язнених чоловіків, жінок і дітей в концтаборах. У ході колоніальної війни плем'я гереро було майже повністю винищено і становить сьогодні в Намібії лише невелику частку населення»[7]. Є також відомості, що жінки племен були зґвалтовані і примушені до заняття проституцією[8]. Згідно з доповіддю ООН від 1985 року, німецькі війська знищили три чверті племені гереро, в результаті чого його чисельність скоротилася з 80 тисяч до 15 тисяч виснажених біженців[1].
Російський історик-африканіст Аполлон Давідсон порівнював знищення африканських племен з іншими діями німецьких військ, коли кайзер Вільгельм II давав поради німецькому експедиційного корпусу в Китаї: «Пощади не давати! Полонених не брати. Вбивайте, скільки зможете! <…> Ви повинні діяти так, щоб китаєць вже ніколи не посмів косо подивитися на німця». Як писав Давідсон, "за наказом того ж імператора Вільгельма, повсталий проти німецького панування народ гереро вогнем кулеметів загнали в пустелю Калахарі і прирекли десятки тисяч людей на загибель від голоду і спраги. Навіть німецький канцлер фон Бюлов обурився і сказав імператору, що це не відповідає законам ведення війни. Вільгельм незворушно відповів: «Законам війни в Африці це відповідає»[9].
28 травня 2021 року Німеччина принесла вибачення за геноцид, пообіцявши виплатити 1,1 млрд як фінансову підтримку Намібії[10]. Гроші було заплановано виплачувати протягом 30 років, їх мають використати на інфраструктурні проєкти, охорону здоров'я і навчання. Рішення було прийнято після п'ятирічних переговорів з владою Намібії.[11].
- ↑ а б "The Nazi aberration has unfortunately not been the only case of genocide in the twentieth century. Among other examples which can be cited as qualifying are the German massacre of Hereros in 1904 … General von Trotha issued an extermination order; water-holes were poisoned and the African peace emissaries were shot. In all, three quarters of the Herero Africans were killed by the Germans then colonizing present-day Namibia, and the Hereros were reduced from 80,000 to some 15,000 starving refugees ". См. Текст доповіді. Whitaker Report [Архівовано 13 червня 2019 у Wayback Machine.]. United Nations Economic and Social Council Commission on Human Rights. Sub-Commission on Prevention of Discrimination and Protection of Minorities. Thirty-eighth session, Item 4 of the provisional agenda, E / CN.4 / Sub.2 / 1985/6. 2 July 1985
- ↑ Germany admits Namibia genocide [Архівовано 11 грудня 2008 у Wayback Machine.] // BBC, 14 August, 2004
- ↑ Нікітін В. Піти, щоб повернутися … [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.] // Навколо світу, № 8 (2599), серпень 1975
- ↑ Народ гереро вимагає від Німеччини 4 млрд доларів як компенсацію за геноцид [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] // NEWSru, 12 січня 2004
- ↑ Claus Kristen. Waterberg 1904 [Архівовано 21 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Uni Kassel, 2004
- ↑ Germany regrets Namibia" genocide " [Архівовано 19 грудня 2006 у Wayback Machine.] // BBC News, January 12, 2004
- ↑ Перші концтабори побудували сто років тому в Африці // Deutsche Welle, 11 серпня 2008
- ↑ The tribe Germany wants to forget [Архівовано 6 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Mail & Guardian, March 13, 1998
- ↑ Давидсон А. Що це? Застереження світу? [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.] // Іноземна література, 2001, № 12
- ↑ Germany apologises for colonial-era genocide in Namibia. Reuters. 28 травня 2021. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Німеччина визнала геноцид в Намібії. Обіцяє виплатити понад мільярд євро. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- Катін В. Намібія звинувачує Німеччину в геноциді [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Независимая газета, 19 січня 2001
- Втрати шутцтруппе у війні проти гереро. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Фотографії та розгляд погляду 21 століття [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]