ГогольFest
| ГогольFest | |
| Дата створення / заснування | 2007 |
|---|---|
| Країна |
 Україна |
| Місце розташування | Київ |
| Час/дата припинення існування | 2022 |
| Офіційний сайт | |
 ГогольFest у Вікісховищі | |
ГогольFest — це фестиваль сучасного мистецтва, який поєднує сучасні театр, музику, кіно, перфоманс, освітню, візуальну та дитячу програми. Фестиваль засновано 2007 та до 2017 року проходив тільки в Києві, а з 2017 року почав подорожувати Україною.
У 2019 році увійшов у п'ятірку найкращих фестивалів Європи (EFFE Awards 2019—2020)[1].
Засновано у 2007 завдяки приватній ініціативі режисера та керівника Центру сучасного мистецтва «Дах» Владислава Троїцького. Співзасновник фестивалю та голова Опікунської ради — Євген Уткін, що є засновником ІТ-компанії «Квазар Мікро».
Напередодні 4-го фестивалю у 2010 році Дарія Бадьор назвала Гогольфест «лакмусовим папірцем» для українського культурного середовища. На її думку, фестиваль «окреслив жирною лінією межу, за якою починається дрімучий ліс глупоти, шароварщини та навіть християнського мракобісся»[2]. Завдяки цьому, на основі «зрізу думок» щодо фестивалю можна зробити заледве не «нову культурну політику».
На думку критикині, центральною подією тогорічного фестивалю стала опера «Діти видри» (за твором Велемира Хлєбнікова); серед інших важливих подій — опера «Копи у вогні» та концерт тріп-хоп виконавця Tricky[3].
У 2015 році фестиваль проходив на території ВДНГ. На думку Ірини Костишиної, обидва ці простори ідеально пасували одне одному, попри те, що організаційні моменти фестивалю традиційно викликали питання. У цих умовах «мультидисциплінарність вчергове обернулася хаотичністю»[4]. Критикиня зазначає, що фестиваль
…вже досить давно (…) випрацював певну стратегію «збірки», за якої основний акцент зроблено на дійства за участю театру «Дах», а вся інша програма компілюється за кількісним принципом.
У 2016-му фестиваль проходив на артзаводі Платформа. Музична сцена була представлена гуртами Бумбокс, Один в каное, Bahroma, DaKooka, Black Maloka та іншими. Візуальна — проєктом Burn Babylon. Як і минулого разу, глядачі/ки скаржилися на незручні умови та лайн-ап[5].
У 2017 році фестиваль переживав кризу через нестачу фінансування[6][7][8].
Після цього відбулося переосмислення й «децентралізація» фестивалю.
У 2018 році з'явився проєкт GOGOLFEST inoculation (вакцинація). За словами Влада Троїцького, проєкт покликаний «підсвітити» культуру міст, про середовища яких зазвичай нічого не відомо[9][10].
Також фестиваль бачить себе як майданчик, на якому налагоджується діалог між місцевою владою та активіст(к)ами[11].
У 2019 році організатори фестивалю спільно з Укрзалізницею запустили GOGOL Train — перший в Україні артпотяг за маршрутом Київ-Маріуполь[12]. Вагони були оформлені художниками спеціально до цієї подорожі. У потязі було кілька спеціальних вагонів, де, ще в дорозі до StartUp GOGOLFEST, відбувалися вечірки, музичні виступи та презентації. Також проєкт GOGOL Train був реалізований до Dream GOGOLFEST у вересні 2020 року за маршрутом Київ-Херсон-Київ[13].
У 2020 році карантин обмежив можливості для проведення фестивалів, хоча було анонсовано проведення GOGOLFEST в дев'яти містах України[14].
Весною 2018 року фестиваль відбувся в Маріуполі[15]. 2019 року фестиваль повернувся в Маріуполь.
У 2021-му фестиваль відбувся втретє[16]. Музична сцена була представлена такими виконав(и)цями, як Ragapop, Стас Корольов тощо. Центральною подією фестивалю став перфоманс «Дорога додому» [Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.] за участю гурту «ДахаБраха»[17].
У 2018 та 2019 роках пройшов у Вінниці.
У 2019 і 2020 в Дніпрі.
У 2020 році до мережі локальних фестивалів долучився Херсон[18]. Серед подій — опера «IYOV»,[19] презентації альбомів/вистав «ДахаБраха» і Dakh Daughters[20], вистава про Василя Стуса «Перехожий»[21].
У 2024 після тривалої паузи пройшов у Запоріжжі.[22]
- ↑ Український "Гогольфест" потрапив у топ п'ять найкращих фестивалів Європи. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Зачем нам нужен Гогольfest?. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Основы культурного синтеза. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Гогольфест и ВДНХ: идеальная пара. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Кому нужен Гогольфест?. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Гогольфест-2017 буде, найпевніше, останнім. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Засновник ГОГОЛЬFEST заявив, що цьогорічний фестиваль буде останнім. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Цьогорічний ГОГОЛЬFEST може стати останнім. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Влад Троїцький. Inoculation; Web Archive
- ↑ Ні, ми не переїхали з Києва, ми — мандруємо. Ми розбудовуємо культурну інфраструктуру країни, з'єднуємо між собою регіони, з'єднуємо українських митців із митцями закордонними. Ми відкриваємо культурний пласт країни та для себе, і для всього світу. І пропонуємо це робити з нами. FB-сторінка GOGOLFEST
- ↑ У кожному місті ми створюємо культурні осередки разом із місцевими громадами. До кожного міста ми повертаємося щороку. У кожному місті ми створюємо site-specific проєкти, виокремлюємо місцевий наратив та контекст. Ми також робимо міжнародні колаборації саме із місцевими активістами та митцям, і потім демонструємо це у кожному місті, де є фестиваль. FB-сторінка GOGOLFEST
- ↑ GogolTrain відправився з Києва в прифронтовий Маріуполь. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Із Києва у Херсон вирушив арт-поїзд "ГогольTrain". Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ ГогольFest цьогоріч пройде у дев'ятьох містах України. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ У Маріуполі пройде п'ятиденний Гогольфест. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Каким будет Гогольfest 2021 в Мариуполе: эксклюзивные премьеры, новые форматы и без сцены в Горсаду (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Блок-пости, ДахаБраха та "Дерево життя". Як пройшов GogolFest-2021 у Маріуполі. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Гогольfest приїде в Херсон: організатори готують сюрпризи. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Gogol Fest – ніякий Youtube такого ніколи не покаже: як фестиваль розтормошив Херсон. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ У Херсоні другий день триває "Гогольfest Dream". Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ У Херсоні завершується "ГогольFest Dream": як пройшов третій день фестивалю. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ GogolFest Pokrova у Запоріжжі: програма фестивалю та зміни в русі транспорту. zp.vgorode.ua (ua) . Процитовано 18 жовтня 2024.
- Офіційний сайт фестивалю [Архівовано 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Сторінка на Facebook [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотоархів фестивалю [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Канал на Youtube [Архівовано 15 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- ГогольFest спорядив артпотяг на фестиваль у Херсоні // Букви, 3 вересня 2020 [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Балет кранів на ГогольFest в Маріуполі. Опера «Неро». Повне ВІДЕО // Українська правда, 5 травня 2019 [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Перформанс у шахті метро, концерти та лекції. Фестиваль DniPRO GogolFest у 15 фотографіях // НВ, 30 вересня 2019 [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- У Вінниці стартував фестиваль сучасного мистецтва AIR GOGOLFEST // Главком, 19 жовтня, 2019 [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Влад Троїцький: Робіть все, що завгодно, тільки не впускайте в серце смуток і лінь // УП, 10.04.2020 [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Влад Троицкий. Зе Интервьюер. Special // YouTube, 10.01.2020 г. [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Пресконференція на тему: «ГОГОЛЬFEST-2010»
- Регіонали помстилися Владу Троїцькому? // УНІАН, 28.04.2011
- Вікторія Поліненко «Гоголь-моголь». Український тиждень. [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.]