Смисловський Борис Олексійович
| Борис Хольмстон-Смисловський | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Борис Хольмстон-Смисловський | ||||||||||
| Прізвисько | Реґенау[1] | |||||||||
| Народження | 3 грудня 1897 Теріокі, Виборзька провінція, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія | |||||||||
| Смерть | 5 вересня 1988 (90 років) Вадуц Ліхтенштейн | |||||||||
| Поховання | кладовище Вадуцаd | |||||||||
| Країна | Російська імперія  Третій Рейх | |||||||||
| Приналежність |  Вермахт | |||||||||
| Рід військ | абвер, війська спеціального призначення | |||||||||
| Освіта | Перший Московський кадетський корпус і Прусська військова академія | |||||||||
| Член | Російська загально-військова спілка | |||||||||
| Звання | ||||||||||
| Командування |  Дивізія «Руссланд» | |||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Смисловський Борис Олексійович у Вікісховищі | ||||||||||
Борис Олексійович Хольмстон-Смисловський (нар. 3 грудня 1897, Теріокі — пом. 5 вересня 1988, Вадуц) — фінський граф, білий емігрант, антикомуніст, співробітник Абверу. Перший росіянин, що став командиром російського антибільшовицького німецького військового з'єднання. Керівник 1-ї Російської Національної Армії (1-ша РНА), створеної на території Німеччини з російських емігрантів і радянських військовополонених.[2]
Також відомий під псевдонімами Хауптманн фон Регенау та Артур Хольмстон.
Граф Борис Олексійович Смисловський народився 3 грудня 1897 року в Терріоках (нині Зеленогорськ), неподалік від Петербурга, у родині генерала гвардійської артилерії графа Олексія Смисловського. У 1908 році Борис Смисловський навчається у московському кадетському корпусі «імператриці Катерини II», який закінчив у чині віце-фельдфебеля, а потім закінчив Михайлівське артилерійське училище у чині портупей-юнкера, звідки у 1915 році був переведений до 3-го гвардійського артилерійського дивізіону у званні поручника. У 18 років опинився на фронті. Він став свідком розкладання російської армії.[3]
У 1918 році вступив у Добровольчу армію генерала Денікіна. У березні 1920 року служив у 3-й російській армії, яка воювала у Подільській губернії на боці Армії УНР, потерпіла поразку від червоних та була інтернована у Польщі.
Через безробіття у Польщі він переїжджає до Данцига, де отримує столярну професію. Згодом Хольмстон-Смисловський переїжджає до Берліна, де починає працювати у Абвері[3].
Початок війни Німеччини з СРСР застав Хольмстон-Смисловського на північному відтинку фронту у Польщі. В чині майора Вермахту він займався прифронтовою розвідкою під псевдо Регенау. Паралельно зі збором розвідувальних даних Хольмстон-Смисловський служив у навчальному батальйоні для росіян, що виявили бажання воювати проти більшовиків[4]. На початку 1943 року німцями була створена дивізія особливого призначення «Руссланд» укомплектована росіянами[4][3]. Її командиром було призначено полковника фон Регенау, він же Борис Хольмстон-Смисловський. Хольмстон-Смисловський від початку утворення дивізії намагався здійснити контакт з польською Армією Крайовою та Українською Повстанською Армією. У грудні 1943 року був заарештований гестапо за співпрацю з ворогами Рейху: АК та УПА, його дивізію було розформовано. Головним звинуваченням була відмова видати гестапо одного з керівників УПА Тараса Бульбу-Боровця, що приїхав до штабу 1-ї Російської Національної Армії та відмова підписати відозву генерала Власова, в якій він закликав воювати як на західному, так і на східному фронтах[3]. Шість місяців тривало слідство під час якого Хольмстон-Смисловський знаходився під арештом, і лише втручання Канаріса вивело його на волю.
У березні 1945 року тікаючи з рештками свого війська на захід вийшов на телефонний контакт з генералом Власовим, пропонував йому шукати спільного притулку у Ліхтенштейні. Власов відмовився від цієї ідеї та наполягав на тому, щоб залишатися у Чехії. Борис Хольмстон-Смисловський нагадав Власову долю Колчака, якого чехи видали більшовикам у 1920 році. На тому розмову і скінчили. У ранзі генерал-майора Хольмстон-Смисловський рушив до міста Фельдкірх, що на заході Австрії. Там він зустрів останнього нащадка двору Романових Володимира Кириловича, з яким продовжив втечу від наступаючих військ Червоної Армії[4]. У 1945 році генерал-майор з рештками свого війська прибув до Ліхтенштейну. Прикордонні війська роззброїли російських солдатів та перевезли їх зброю у Вадуц, де її було знищено. У групі Смисловського було 494 людини: 462 чоловіки, 30 жінок і двоє дітей. Князівство відмовилось видати Хольмстон-Смисловського СРСР. Депортовано до Англії було лише нащадка двору Романових Володимира Кириловича та його оточення. Ті солдати 1-ї РНА, які погодилися повернутися в СРСР, були розстріляні за наказом радянського командування по дорозі в Радянський Союз, на території Угорщини.
У 1948 році генерал переїхав до Аргентини. У 1948—1955 роках працював радником Аргентинського уряду по боротьбі з тероризмом. У 1966—1973 роках був радником Генерального штабу Збройних сил ФРН. Заснував Російський військово-визвольний рух імені генералісимуса Суворова («Суворовський союз»). У 1966 році повернувся до Ліхтенштейну.
Вважав, що після «визволення Росії з-під гніту більшовиків» певний час має існувати військова диктатура, для того аби втримати порядок, аби все «не рухнуло». Згодом в Росії має бути встановлено монархічну форму правління[3].
Був одружений тричі:
- Перший раз одружився 1921 року в Польщі з Олександрою Івановою (1898—1975), уродженкою Варшави, донькою полковником Федором Георгійовичем (1872—1942) та Зінаїдою Сергіївною (ур. Гавловською; 1879—1942). Розлучення.
- Від цього шлюбу — дочка Марина (1922, Варшава — 1998, Велічка, Краківське воєводство). Її чоловік — С. Я. Шаронов 1920, хутір Атамановський (Область війська Донського) — 1959, хутір Атамановський (Волгоградська область)], рядовий РСЧА, пізніше — зондерфюрер «Зондерштаба-Р»; після фільтраційного табору оселився на батьківщині. Від цього шлюбу — дочка Катаржина (Катерина Семенівна) Смислівська (нар. 1945, Краків).
- Близько 1937—1938 років одружився у Польщі з Євгенією Міккою (бл. 1900—1972). Шлюб цей був укладений за розрахунком і довгим не був (у результаті розлучення). Як офіцеру Абвера, Смисловському була потрібна дружина «фольксдойче», щоб уникнути підозр, якщо німецькі розвідувальні та політичні органи виявлять інтерес до його особистого життя.
- Пізніше одружився втретє з Іриною Миколаївною Кочанович (v. Kotschanowitz; 1911, Варшава — 2000, Вадуц), художниці з Польщі.
Смисловський помер 5 вересня 1988 року на 91-му році життя у Ліхтенштейні. Свій останній спочинок він знайшов на кладовищі Вадуц.
- Auf magischen Wegen: der Ostfeldzug (Philosophie des Krieges). — Bs. As., 1948.
- La guerra Nazi-Soviética; cómo se perdió y cómo se ganó. — Bs. As., 1948.
- Орден Святого Володимира III ступеня з мечами та бантом
- Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
- Орден Святої Анни III ступеня з мечами та бантом
- Орден Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом
- Орден Святої Анни IV ступеня з написом «За хоробрість»
- Орден Заслуг німецького орла 2-го класу
- Залізний хрест 2-го класу
- Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами
- Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Історії переходу групи Бориса Смисловського у Ліхтенштейн присвячено французько-швейцарський фільм «Вітер зі сходу» («Vent D'Est»), де роль генерала Смисловського зіграв Малкольм Макдавелл.
- ↑ Андрій Боляновський. // Український повстанський рух і німецькі окупаційні інстанції на Волині на початку 1944 року: Між протистоянням і нейтралітетом
- ↑ ДИВЕРСАНТ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 квітня 2010.
- ↑ а б в г д Армія Бориса Смисловского. Особливий підрозділ у складі вермахту [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Перша Російська Національна Армія Хольмстон-Смисловського в князівстві Ліхтенштейн [Архівовано 11 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Smyslovsky, Graf Boris Alexeyevich - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (неп.). Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
- Андрій Боляновський. Українці, росіяни й поляки у Збройних силах Німеччини у 1939—1945 роках: порівняльний аналіз.
- Генерал-майор Хольмстон-Смисловський [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Генерал Хольмстон-Смисловський. Особисті спогади про генерала Власова [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Таємничий Хольмстон-Смисловский // «Історична правда» (рос.)
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/05b1zwv · GND: 118746820 · ISNI: 0000000073738242 · LCCN: no2008144358 · MAK: 9812847182205606 · NKC: js2013740438 · SUDOC: 162540361 · VIAF: 36741715 · РНБ: 77110116, 770149596 |
- Народились 3 грудня
- Народились 1897
- Померли 5 вересня
- Померли 1988
- Генерал-майори Вермахту
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня з мечами та бантом
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня з мечами та бантом
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
- Нагороджені Відзнакою для східних народів 1-го класу в золоті з мечами
- Нагороджені Відзнакою для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені орденом Заслуг німецького орла
- Російське дворянство
- Російські військовики Першої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Вояки Добровольчої армії
- Російська еміграція 1920-х років
- Абвер
- Уродженці Зеленогорська
- Померли у Вадуці
- Російські антикомуністи
- Російські монархісти