Жміґродський замок

Замок в Жміґроді
Руїни палацу після ревіталізації
51°28′56.0″ пн. ш. 16°54′59.2″ сх. д. / 51.48222° пн. ш. 16.91644° сх. д. / 51.48222; 16.91644
Статус	історична пам'ятка
Статус спадщини	культурна спадщина Польщі і об'єкт культурної спадщини Польщі
Країна	Польща : ISO3166-1 alpha-3:POL; ISO3166-1 цифровий:616;
Розташування	м. Жміґруд, Тшебницький повіт, Нижньосілезьке воєводство
Архітектурний стиль	Бароко, Неоготика
Засновано	18 століття
Жміґродський замок (Польща)
Жміґродський замок у Вікісховищі

Замок у Жміґроді (пол. Zamek w Żmigrodzie, нім. Schloss Trachenberg чи Schloss Hatzfeld) — руїни барокового палацу і добре збережена готична житлова вежа, які розташовані над річкою Барич у місті Жміґруд Тшебницького повіту Нижньосілезького воєводства в Польщі. Окрім руїн замку, у прилеглому до нього парку^[1] також є пам’ятка природи — дуб звичайний з діаметром стовбура 631 сантиметр (у 2010 році).

Перша згадка про замок датується 1296 роком^[1]. Найбільш ймовірно, що на той час він був дерев'яним укріпленням^[1]. Наступного разу замок було згадано у 1375 році як замок, що належав олесницьким князям. Це була будівля неправильної форми^[2], що мала вежу з північної сторони та в'їзну браму — з південної. Замок знаходився серед боліт річки Барич та було оточено ровом^[1]. Його власниками, у ті часи, були вроцлавські єпископи, олесницькі князі та лицарі^[1].

Зі смертю останнього олесницького П’яста — Конрада Х Білого, у 1492 році місто разом із замком перейшло у власність чеського короля Владислава ІІ Ягеллончика, який передав місцеві землі польському феодалу з Великопольщі, Зигмунту Корцбоку (Курцбаху) з Віткова. Вільгельм Курцбах у 1560 році збудував другу, збережену донині, вежу^[1]. Це чотиригранна, чотириповерхова житлово-оборонна споруда^[2].

Родина Курцбах володіла замком до 1592 року, коли замок було продана Адаму Шафгочу. На межі XVI—XVII століть замок двічі знищувався пожежами^[2]. Відбудований і сильно укріплений замок протягом двох років успішно відбивав атаки шведських військ під час Тридцятилітньої війни^[2]. Однак у 1642 році шведи все ж здобули замок і з того часу впродовж 8 років він слугував базою для шведських військ у Сілезії^[2].

З середини XVII століття, аж до завершення Другої світової війни, замок перебував у володінні родини фон Хатцфельд^[1]. У другій половині XVII століття або ж на початку XVIII століття австрійський фельдмаршал Мельхіор фон Хатцфельд перебудував замок у чудовий бароковий палац^[1][2]. Середньовічні будівлі, за винятком вежі, було знесено. Палац було модернізовано у XVIII столітті^[2]. Архітектором нового крила, яке було виконано у стилі класицизму, став Карл Готгард Ланґганс^[1].

9 липня 1813 року палац став місцем зустрічі російського царя Олександра I та прусського короля Фрідріха Вільгельма III, які разом з англійськими та австрійськими депутатами розробляли тут план остаточної поразки Наполеона^[2]. Ці напрацювання увійшли в історію як так званий Трахенберзький план^[1]. У ХІХ столітті з вежі було знято чотирисхилий дах та добудовано верхню частину, прикрашену неоготичним кренеляжем.

Палац було зруйновано у 1945 році, після чого його вже не відбудовували. Збереглася лише вежа, яку відреставрували ззовні. У 70-их роках ХХ століття значна частина руїн палацу була знесена, а їх уламки було вивезено.

У 2007 році, за кошти ЄС, розпочалося відновлення збереженої частини руїн палацу та інтер'єру вежі^[1][2]. З 2008 року залишки замку функціонують як туристичний об'єкт^[1][2]. У 2012 році до існуючої частини замку було добудовано так званий трельяж, що символізує втрачене довге крило палацу^[3]. В наш час у підземеллях руїн функціонує ресторан, тоді як у збереженій вежі — пункт туристичної інформації, музейні експозиції, театральна та конференц-зала, готельні апартаменти та оглядовий майданчик^[3].

• 
  Збережена вежа
• 
  Руїни палацу Хатфельдів після ревіталізації. Вигляд згори
• 
  Руїни палацу Хатцфельдів після ревіталізації
• 
  Руїни палацу Хатцфельдів після ревіталізації
• 
  Герб на фасаді палацу Хатцфельдів
• 
  Руїни палацу в 2006 році

1. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н} Zabytki. Oficjalna strona Gminy Żmigród (польською) . Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 квітня 2020.
2. ↑ ^{а б в г д е ж и к л} Kaczyńska, Izabela. (2001). Polska : najciekawsze zamki (польською) (вид. Wyd. 1). Warszawa: Sport i Turystyka/MUZA SA. с. 59. ISBN 83-7200-871-X. OCLC 52257497.
3. ↑ ^{а б} Informacje ogólne. Centrum Informacji Turystycznej Baszta (польською) . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2020.