Жан Етьєн Ліотар

Жан Етьєн Ліотар
фр. Jean-Étienne Liotard
Народження	22 грудня 1702(1702-12-22)[1][2][…] Женева, Женева, Швейцарія[4]
Смерть	12 червня 1789(1789-06-12)[1][2][…] (86 років)
	Женева, Женева, Швейцарія[4]
Країна	Швейцарія
Жанр	портрет
Діяльність	художник, рисувальник
Відомі учні	Louis-Ami Arlaud-Jurined
Твори	Q17319951?, Q17319955? і Шоколадниця
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Колекція Фріка[6], Музей мистецтв Філадельфії, Амстердамський музейd, Рейксмузей, Musée historique de Strasbourgd, Галерея Уффіці, Державні художні зібрання Дрездена, Національна галерея Вікторії, Женевський музей мистецтва і історії, Державний музей мистецтв, Національна галерея, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картин, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Клівлендський музей мистецтв, National Museum Paleis het Lood[7], Royal Collections of the Netherlandsd[8], Музей фюрера, Музей мистецтва Метрополітен, Haags Historisch Museumd, Ступініджі, Музей герцога Антона Ульріха, Музей мистецтв, Museum Goudad, Building of the Winterthur Museum of Artd, Kunst Museum Winterthur | Reinhart am Stadtgarten[d], Musée des Arts décoratifsd, Музей Маєра ван дер Берга, Реннський музей образотворчого мистецтва, Print Collectiond[9], Музей Бойманса - ван Бенінгена[10], Альбертіна і Палац Лазєнковський
Жан Етьєн Ліотар у Вікісховищі

Жан Етьєн Ліотар (фр. Jean-Étienne Liotard; 1702, Женева, Швейцарія — 1789, Женева, Швейцарія) — швейцарський художник.

1725 року Ліотар приїхав до Парижа на навчання, де знайшов свого покровителя — Пюїзьє, який повіз його до Неаполю.

1736 року Ліотар переїхав у Рим, де написав безліч портретів пастеллю, у тому числі портрети папи Клемента ХІІ і декількох кардиналів, які принесли йому популярність.

Любитель пригод, Ліотар вирушив до Константинополя, де засвоїв місцеві звичаї, одягся турком, що в той час вважалося великою ексцентричністю, і в цьому вигляді з'явився у Відень, де імператор Франц І прийняв його дуже милостиво. Він отримав багато замовлень і виконав портрети Марії Терезії та багатьох членів імператорського дому і представників австрійської знаті. Тут же він виконав пастеллю портрет красуні Анни Бальдауф (Anna Baltauf), всесвітньо відомий під назвою «Шоколадниця»

У 1744 році Ліотар двічі зображує себе у східному наряді — один портрет був написаний для флорентійського зібрання портретів художників, інший знаходиться у дрезденській галереї. З Відня Ліотар прибув у Париж у той час, коли пастельний рід живопису користувався там особливою пошаною, а законодавицею мод була Маркіза де Помпадур. Вона побажала мати свій портрет роботи Ліотара і надала йому титул королівського живописця й члена академії, завдяки чому Ліотар стає модним світським портретистом. Його роботи широко експонувалися на паризьких виставках, щоправда поруч виставлялися й майстерні роботи Латура, які складали портретам Ліотара гідну конкуренцію.

Після чотирирічного перебування в Парижі Ліотар подався в Англію, а звідти у Голландію. Кінець свого життя він провів у Женеві. Крім безлічі портретів, з яких багато які були гравіровані, ним виконано кілька картин. Сам він вигравірував кілька офортів.

• «Турецька музика».
• «Шоколадниця», Дрезденська картинна галерея.
• «Сніданок у родині Лавернь», приватна збірка.
• «Мадемуазель Лавернь», Дрезден.
• Луїза д'Епіне, 1759, Женевський музей мистецтва і історії
• «Портрет імператриці Австрії Марії-Терези», Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького , Львів, Україна.
• «Турчанка зі служницею», Женева.
• «Автопортрет в одязі турка», Дрезден.
• «Портрет графа Моріца Саксонського», Дрезден.
• «Автопортрет в похилому віці», Бібліотека міста Женева.

• 
  «Автопортрет в одязі турка», 1744, Уффіці, Флоренція
• 
  «Марта-Марі Троншен», до 1758 р.
• 
  «Сюзанна Навілледе», пастель на папері, 1777 р.
• 
  «Вільям Бентінк», 1-й граф Бентінк
• 
  «Річард Покок», бл. 1738 р.
• 
  «Амі-Жан де ла Рів», бл. 1758 р.
• 
  «Невідома в червоному з хутром», 1750 р.
• 
  «Венцель фон Кауніц», 1762 р.

• Mariette, «Abecedario» (III), «Portraits de la Galerie de Florence» (IV);
• Nagler, «Allg. Künstler-Lex.» (VII); «Nouvelle biographie générale» publ. par Firmin Didot (т. 3 1).