PT-109

PT-109 — торпедний катер (англ. Patrol Torpedo boat), відомий завдяки тому, що його екіпажем командував молодший лейтенант Джон Кеннеді (згодом 35-й президент США). Катер брав участь у бойових діях на Тихому океані протягом Другої світової війни.

PT-109, як і понад 600 аналогічних катерів, належить до типу PT-103, що випускався з 1942 по 1945 рік компанією Elco в Бейонні. Кіль PT-109 був закладений 4 березня 1942 року і спущений на воду 20 червня того ж року. Катер був поставлений ВМФ США 10 липня і озброєний на нью-йоркській військово-морській верфі в Брукліні. Катери, що випускалися Elco, були найбільшими торпедними катерами, які перебували на озброєнні США під час Другої світової війни.

Довжина PT-109 становила 24 метри, а маса без навантаження — 40 тонн. Корпус складався з двох шарів червоного дерева по 2,5 сантиметра кожен. Маючи три 12-циліндрових двигуни, загальною потужністю 4500 л/с (3360 кВт), PT-109 розвивав максимальну швидкість в 41 вузол (76 км/год).

PT-109, PT-162 і PT-169 дістали наказ патрулювати район Соломонових островів, на випадок якщо там з'являться японські суда^[1]. Ніч 2 серпня 1943 року була безмісячною. PT-109 йшов на малому газу, використовуючи тільки один двигун для того, щоб слід за катером не був помічений японською авіацією^[2]. Близько двох годин ночі команда помітила, що катер перебуває прямо на курсі японського есмінця «Амагірі», який повертався з Коломбангари в Рабаулі, після вивантаження продовольства і висадки 900 солдатів^[3]. Амагірі йшов на досить високій швидкості від 23 до 40 вузлів (43—74 км/год), щоб до світанку досягти гавані призначення, уникаючи повітряного патруля Союзників. У команди було лише 10 секунд, щоб розігнати катер, однак сталося зіткнення: від таранного удару в борт дерев'яний корпус PT-109 розвалився навпіл, пальне і боєзапас вибухнули. З тринадцяти членів екіпажу відразу загинули двоє, двоє були сильно поранені і обгоріли: обгорілого механіка Патріка МакМахона і ще двох легко поранених Кеннеді, який зазнав травми спини, витягнув з води на носову частину катера, що ще трималася на воді, де розмістилися й інші моряки, які вижили. Протягом наступних годин, до повного затоплення носової частини, члени команди спорудили плоти для переправи поранених, уцілілих цінних речей і зброї, після чого за чотири години уплав дісталися до пустельного острівця Касоло, що лежить за 3,5 милі (5630 м) від місця зіткнення. Їхній маршрут проходив через місця проживання акул і крокодилів, а сам острів перебував на той момент за лінією фронту. Кеннеді, незважаючи на травму спини, але будучи досвідченим плавцем, двічі штовхав пліт з обгорілим механіком МакМахоном за лямки від рятувального жилета, які затискав у зубах. Рятувальна операція зайняла шість днів, протягом яких моряки переміщалися на інші острови архіпелагу, де знайшли запаси продовольства із затонулого японського корабля, човна і допомогу тубільців, які передали через лінію фронту повідомлення Кеннеді на найближчу базу торпедних катерів. Усі одинадцять осіб, включаючи Кеннеді, були врятовані з острова Оласана екіпажем катера PT-157 і після лікування повернулися в стрій. Катастрофа сталася в протоці між островом Коломбангара і островом Гізо. Приблизні координати місця зіткнення — 8°3′ пд. ш. 156°56′ сх. д. / 8.050° пд. ш. 156.933° сх. д. / -8.050; 156.933.

• Donovan, Robert J. (2001) [1961]. PT-109: John F. Kennedy in WW II (вид. 40th Anniversary). McGraw Hill. ISBN 978-0-07-137643-3.