Романюк Леонід
| Леонід Романюк | |
|---|---|
 депутат Сойму Карпатської України | |
| 12 лютого 1939 — 16 березня 1939 | |
| Президент | Августин Волошин |
| Прем'єр-міністр | Юліян Ревай |
| Народився | 10 березня 1898 Нова Ушиця |
| Громадянство |  Австро-Угорщина Карпатська Україна Канада |
| Національність | українець |
Леонід Романюк (нар. 10 березня 1898 — пом. ?) — український політичний діяч, посол Сойму Карпатської України, секретар сойму на еміграції.
По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич
У чехословацький період працював у філії Підкарпатського банку в Мукачеві.
Мав вищу освіту та був членом «Просвіти», часто виступав у селах із лекціями, допомагав редагувати просвітянський часопис «Світло», брав активну участь у роботі багатьох мукачівських культурно-освітніх організацій.
У часи автономного уряду Підкарпатської Русі — Карпатської України в Хусті організував у міністерстві господарства торговельний відділ і як експерт їздив із міністром господарства Юліаном Реваєм по округах вивчати потреби населення у відбудові шляхів сполучення і мостів, експорту лісу, харчових продуктів.
Коли в грудні 1933 року у Празі була утворена Державна господарська рада Чехословаччини, від Карпатської України до неї ввійшло 5 представників, серед яких поряд із Степаном Клочураком, Вікентієм Шандором та іншими був і Леонід Романюк.
У січні 1939 року став членом чесько-українського товариства, 12 лютого того ж року обраний послом Сойму Карпатської України, а на засіданні сойму – його писарем. У березні 1939 року був включений до складу урядової делегації на економічні переговори в Берлін.
Після окупації Карпатської України опинився в еміграції, зокрема у Сполучених Штатах Америки, а потім у Канаді. Виконував функцію секретаря Сойму у вигнанні.[1]
У 1983 році був обраний почесним членом Братства «Карпатська січ» у Торонто.
- ↑ Карпато-Українська держава: знову напівправда?. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.
- Довганич О. Д. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників / Післямова Миколи Вегеша. — Ужгород : Ґражда, 2007. — 140 с. — ISBN 966-8924-22-3.
- Коваль Р. М. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Леоніда Романюка на тлі історії 3-ї Залізної стрілецької дивізії) // Багряні жнива Української революції: 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань / рецензент Костянтин Завальнюк, редактор Володимир Коломієць. — Видання друге, виправлене, доповнене. — Київ : Діокор, 2005. — 404 с. — (Видання Історичного клубу «Холодний Яр») — ISBN 966-83-31-19-2.
Керівництво Карпатської України | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Президент | Августин Волошин (з 15.03.1939) |  | |||||||||||
| Уряд |
| ||||||||||||
| Сойм (з 12.02.1939) |
| ||||||||||||
| Карпатська Січ |
| ||||||||||||