Рокош Зебжидовського: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
помилки стиль |
м Виправлена суміш розкладок |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Рокош Зебжидовського''' (відомий як «'''Сандомирський рокош'''») — [[конфедерація Речі Посполитої]] проти [[король|короля]] [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Сигізмунда ІІІ Вази]] [[1606]]–[[1609]] років. Виник в результаті конфлікту між королем [[Сигізмунд III|Сигізмундом III Вазою]] і шляхтою з приводу зовнішньої політики [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] ([[Польсько-шведська війна 1600—1611|війни зі Швецією]]), невдоволення частини шляхти зміцненням королівської влади, яка спиралася на вузьку групу [[магнат]]ів і [[єпископ]]ів [[РКЦ]]. |
'''Рокош Зебжидовського''' (відомий як «'''Сандомирський рокош'''») — [[конфедерація Речі Посполитої]] проти [[король|короля]] [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Сигізмунда ІІІ Вази]] [[1606]]–[[1609]] років. Виник в результаті конфлікту між королем [[Сигізмунд III|Сигізмундом III Вазою]] і шляхтою з приводу зовнішньої політики [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] ([[Польсько-шведська війна 1600—1611|війни зі Швецією]]), невдоволення частини шляхти зміцненням королівської влади, яка спиралася на вузьку групу [[магнат]]ів і [[єпископ]]ів [[РКЦ]]. |
||
Приводом до [[рокош]]у послужила приватна суперечка між королем і [[краків]]ським [[ |
Приводом до [[рокош]]у послужила приватна суперечка між королем і [[краків]]ським [[Воєвода|воєводою]] [[Микола Зебжидовський|Миколаєм Зебжидовським]], через що Зебжидовський був засуджений до смертної кари (замінена вигнанням). |
||
Король був звинувачений у зв'язках з [[єзуїти|єзуїтами]], іноземцями, прагненні до абсолютної влади. Відомо, що він намагався встановити передачу трону спадковою, позбавити шляхту більшої частини привілеїв, залишити за [[Сейм]]ом право тільки дорадчого голосу, але не вирішального. |
Король був звинувачений у зв'язках з [[єзуїти|єзуїтами]], іноземцями, прагненні до абсолютної влади. Відомо, що він намагався встановити передачу трону спадковою, позбавити шляхту більшої частини привілеїв, залишити за [[Сейм]]ом право тільки дорадчого голосу, але не вирішального. |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, [[Ґольський Станіслав|Станіслава Ґольського]], [[Ян Потоцький (староста генеральний)|Яна Потоцького]] з братами [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якубом]] та [[Анджей Потоцький (кальвініст)|Андрієм]], [[Януш Збаразький|Януша Збаразького]]) в [[Битва під Гузовим|битві під Гузовом]] 1607 року. Однак незважаючи на перемогу, курс короля на зміцнення самодержавної влади, та централізаторська політика були припинені. |
Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, [[Ґольський Станіслав|Станіслава Ґольського]], [[Ян Потоцький (староста генеральний)|Яна Потоцького]] з братами [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якубом]] та [[Анджей Потоцький (кальвініст)|Андрієм]], [[Януш Збаразький|Януша Збаразького]]) в [[Битва під Гузовим|битві під Гузовом]] 1607 року. Однак незважаючи на перемогу, курс короля на зміцнення самодержавної влади, та централізаторська політика були припинені. |
||
Рокош сприяв православним під час конфліктів з унійними діячами.<ref>''Marian Rechowicz.'' Kopystyński (Kopysteński) Mateusz h. Leliwa / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom |
Рокош сприяв православним під час конфліктів з унійними діячами.<ref>''Marian Rechowicz.'' Kopystyński (Kopysteński) Mateusz h. Leliwa / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIV/1, zeszyt 60.— S. 27 {{ref-pl}}</ref> |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Поточна версія на 04:43, 31 січня 2023
Рокош Зебжидовського (відомий як «Сандомирський рокош») — конфедерація Речі Посполитої проти короля Сигізмунда ІІІ Вази 1606–1609 років. Виник в результаті конфлікту між королем Сигізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією), невдоволення частини шляхти зміцненням королівської влади, яка спиралася на вузьку групу магнатів і єпископів РКЦ.
Приводом до рокошу послужила приватна суперечка між королем і краківським воєводою Миколаєм Зебжидовським, через що Зебжидовський був засуджений до смертної кари (замінена вигнанням).
Король був звинувачений у зв'язках з єзуїтами, іноземцями, прагненні до абсолютної влади. Відомо, що він намагався встановити передачу трону спадковою, позбавити шляхту більшої частини привілеїв, залишити за Сеймом право тільки дорадчого голосу, але не вирішального.
Суперечка загострювалась реакційними католицькими поглядами короля, його попереднім конфліктом із великим коронним гетьманом Яном Замойським.
Керівниками повстання були Миколай Зебжидовський, Ян Щасний Гербурт, Станіслав Стадницький, чашник ВКЛ Януш Радзивілл. Учасники рокошу хотіли змусити депутатів Сейму суворо дотримуватися інструкцій, одержуваних ними на сеймиках, від яких депутати обиралися.
Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, Станіслава Ґольського, Яна Потоцького з братами Якубом та Андрієм, Януша Збаразького) в битві під Гузовом 1607 року. Однак незважаючи на перемогу, курс короля на зміцнення самодержавної влади, та централізаторська політика були припинені.
Рокош сприяв православним під час конфліктів з унійними діячами.[1]
- ↑ Marian Rechowicz. Kopystyński (Kopysteński) Mateusz h. Leliwa / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIV/1, zeszyt 60.— S. 27 (пол.)
- Зебржидовский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Akt Rokoszu oryginalny przeciw Zygmuntowi III Królowi. Data 24 Czerwca 1607, pod Jeziorną (пол.)
- Pisma polityczne z czasów rokoszu Zebrzydowskiego : 1606—1608. T. 1, Poezja rokoszowa / wyd. Jan Czubek, Kraków 1916 (пол.)
- Tomasz Biber, Anna i Maciej Leszczyńscy. Tajemnice władców Polski.— Poznań: Publicat, 2006.— S. 204—205