Кирза: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення
Рядок 20: Рядок 20:


== Альтернативна гіпотеза ==
== Альтернативна гіпотеза ==
1901 року в [[Семенівка|Семенівці]] ([[Україна]] , [[Чернігівська область]]) народився Олександр Хомутов — доктор хімічних наук, який в середині 30-х років винайшов новий синтетичний матеріал — кирзу, яка стала широко використовуватись у взуттєвій промисловості. Олександр Хомутов заслужено вважається «батьком-винахідником» кирзових чобіт. Його винахід допоміг взути в якісне та дешеве взуття Червону Армію напередодні [[Німецько-радянська війна | Німецько-радянської війни]] й відмовитись від личаків.
1901 року в [[Семенівка|Семенівці]] (нині [[Чернігівська область]], [[Україна]]) народився Олександр Хомутов — доктор хімічних наук, який в середині 30-х років винайшов новий синтетичний матеріал — кирзу, яка стала широко використовуватись у взуттєвій промисловості. Олександр Хомутов заслужено вважається «батьком-винахідником» кирзових чобіт. Його винахід допоміг взути в якісне та дешеве взуття Червону Армію напередодні [[Німецько-радянська війна | Німецько-радянської війни]] й відмовитись від личаків.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 20:10, 18 жовтня 2020

Кирзові чоботи

Ки́рза — міцна багатошарова бавовняна тканина, просочена бензоводним розчином синтетичного каучуку, а потім термічно оброблена для утворення плівкоподібного шару назовні. Лицеву поверхню кирзи зазвичай піддають термічному тисненню для імітації фактури свинячої шкіри. В народі кирзу також називають «чортова шкіра».

Походження назви

Слово «кирза» утворене від назви грубої бавовняної тканини  — каразії (англ. kersey), яку первісно використовували для виготовлення цього шкірзамінника. Назва матеріалу пов'язана з місцем його виробництва — селом Керсі[en] (Kersey) у графстві Саффолк[1].

Поширена легенда про походження слова від скорочення назви «Кировский завод» — начебто місця першого промислового виробництва кирзи — є прикладом народної етимології, бо розташований біля м. Кіров завод штучної шкіри завжди мав назву «Іскож» (рос. Искож — искусственая кожа, «штучна шкіра»).

Технологія виробництва

Технологія виробництва сучасної кирзи розроблена 1935 р. Іваном Васильовичем Плотниковим та Олександром Хомутовим. Кирза вперше почала масово вироблятись під час Радянсько-фінської війни для шиття армійських чобіт. За підсумками використання в зимових умовах матеріал був визнаний непридатним для вжитку у виробництві взуття, і виробництво кирзи було практично згорнуте.

Знову масове виробництво кирзи за покращеною технологією було розпочате восени-взимку 1941 року у зв'язку з катастрофічною нестачею взуття в діючій радянській армії.

Відтоді СРСР, а тепер — Росія є найважливішим у світі виробником кирзи за технологією Плотникова, що лишилась незмінною від 1941 р. Близько 85 % сучасного виробництва кирзи в Росії призначено для виготовлення армійського взуття (чобіт та черевиків). Загалом на теперішній час вироблено близько 150 мільйонів пар кирзового взуття.

Окрім того, кирза використовується для виготовлення пасів, великих прокладок в деяких типах верстатів і т. ін.

За розробку технології виробництва кирзи її автора, Івана Плотникова, постановою РНК СРСР від 10 квітня 1942 р. нагороджено Сталінською премією другого ступеня розміром у 100 тисяч карбованців.

Альтернативна гіпотеза

1901 року в Семенівці (нині Чернігівська область, Україна) народився Олександр Хомутов — доктор хімічних наук, який в середині 30-х років винайшов новий синтетичний матеріал — кирзу, яка стала широко використовуватись у взуттєвій промисловості. Олександр Хомутов заслужено вважається «батьком-винахідником» кирзових чобіт. Його винахід допоміг взути в якісне та дешеве взуття Червону Армію напередодні Німецько-радянської війни й відмовитись від личаків.

Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

Джерела