Кануков Джамбулат Батгириєвич

Джамбулат Батгириєвич Кануков Хъаныхъуаты Батгирей фырт Джамболат
Полковник  Полковник
Загальна інформація
Народження	1 (14) квітня 1889(18890414) Терська область, Російська імперія
Смерть	21 травня 1919 Озерна, Зборівський повіт, ЗУНР
Національність	осетин
Alma Mater	Тверське кавалерійське училище
Військова служба
Роки служби	1914–1919
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	УГА
Рід військ	Авіація
Формування	1-а летунська сотня
Війни / битви	Перша світова війна Польсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Кануков Джамбулат Батгириєвич у Вікісховищі

Ка́нуков Джамбула́т Батгири́євич (ос. Хъаныхъуаты Батгирей фырт Джамболат; 1 квітня 1887, Північна Осетія – † 21 травня 1919, с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область) – полковник, командир Літунського полку Української Галицької Армії.

Народився 1 квітня 1889 року в місті Беслан, що в Північній Осетії.

Початкову освіту здобув у Владикавказькій чоловічій гімназії. У 1909 закінчив Тверське кавалерійське училище, направлений на службу корнетом до 7-го гусарського Білоруського полку, який дислокувався у Володимирі-Волинському. З 27 вересня 1912 звільнений у запас.

Після початку Першої світової війни добровільно повернувся до армії. З 19 липня 1914 у розпорядженні штабу 2-ї армії, а з 18 вересня 1914 за власним бажанням переведений до 22-го піхотного Нижньогородського полку, з 10 жовтня 1914 виконував обов'язки ад'ютанта цього полку.

15 травня 1915 отримав контузію та був евакуйований з фронту. Після одужання, з 25 червня 1915, за власним бажанням переведений до 17-го корпусного авіаційного загону, де служив льотчиком-дозорцем. 17 жовтня 1915 відряджений на навчання до Військової авіаційної школи. 10 травня 1916 отримав звання поручика. 7 серпня 1916 закінчив школу та дістав звання військового льотчика.

З 20 жовтня 1916 на службі в 14-му авіаційному загоні, а з 24 березня 1917 призначений командиром 30-го авіаційного загону.

У 1918 р. вступає до Армії Української Держави, де очолював 2-й Подільський авіаційний дивізіон. Із цим дивізіоном у грудні 1918 прибув до міста Красне та включений до складу Летунського відділу Української Галицької армії. Канукова призначають помічником командира Летунського відділу сотника Петра Франка, який його так характеризував:

Полковник Кануков був чудовий знавець літання і добрий організатор. Своєю веселою, товариською вдачею швидко зумів позискати всіх. Завжди мав нові «нечувані» ідеї: вмонтовував могутні двигуни на маленькі орли, щоби дійти до великої швидкості, наших пільотів, що вміли літати на повільних «авіятках» та «льйодах», посадив на скорі «нюпори» і не зражувався початковими невдачами. Полковник Кануков із самого звуку двигуна означував непомильно, який літак летить.

З 26 березня 1919 обіймає посаду командира Летунського відділу УГА. Загинув у авіаційній катастрофі біля села Озерна тепер Зборівського району Тернопільської області.

Згідно зі спогадами генерала Мирона Тарнавського, здобув 9 із 16 повітряних перемог летунства УГА на польському фронті.

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Я. Тинченко. Герої Українського неба: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — С. 131-132.: іл. ISBN 978-966-8201-94-3
• Кирея В. В. Кадрове забезпечення військово–повітряних сил Західно–Української Народної Республіки 1918–1919 рр. / В. В. Кирея // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 94. — С. 31.

• Герої Українського неба [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.