Вечір на Івана Купала: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 7 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 25: Рядок 25:
| ідентифікатор = 0144187
| ідентифікатор = 0144187
}}
}}
'''«Вечір на Івана Купала»''' — український художній фільм-драма [[Кіностудія імені Олександра Довженка|кіностудії ім. Олександра Довженка]] [[1968 рік у кіно|1968]] року. Варіації на теми оповідань [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]] та українських народних казок. Режисер — [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]].
'''«Вечір на Івана Купала»''' — український художній фільм-драма [[Кіностудія імені Олександра Довженка|кіностудії ім. Олександра Довженка]] [[1968 рік у кіно|1968]] року. Варіація на теми оповідань [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]] та українських народних казок. Режисер — [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]].


Молодий селянин Петро закохався в доньку свого хазяїна, а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Проте хазяїн відмовляється віддавати доньку заміж за [[Батрак|батрака]]. В [[Корчма|шинку]] Петро зустрічає [[Чорт|чорта]], який пропонує Петрові страшну угоду: він отримає купу золота, але за це повинен виконати все, чого хоче чорт.
Молодий селянин Петро закохався в доньку свого хазяїна, а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Проте хазяїн відмовляється віддавати доньку у шлюб з [[Батрак|батраком]]. В [[Корчма|шинку]] Петро зустрічає [[Чорт|чорта]], який пропонує Петрові страшну угоду: він отримає купу золота, але за це повинен виконати все, чого хоче чорт.


Займає 33-ю позицію у списку [[Список 100 найкращих фільмів в історії українського кіно|100 найкращих фільмів в історії українського кіно]].
Займає 33-ю позицію у списку [[Список 100 найкращих фільмів в історії українського кіно|100 найкращих фільмів в історії українського кіно]].


== Сюжет ==
== Сюжет ==
На одному [[Хутір|хуторі]] живе молодий бідний селянин Петро, що підпрацьовує у багатого хазяїна Коржа. Він закохався в доньку хазяїна, Пидорку (Федору), а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Але батько категорично відмовляється віддавати доньку заміж за батрака. В цей час до хутора прибуває козак-розбишака Басаврюк, який частує відвідувачів шинка. Ніхто не дослухається до попереджень дяка, що таке святкування не скінчиться добром. Петро приходить наступного дня в шинок, де Басаврюк здогадується, що той тужить за дівчиною. Басаврюк пропонує угоду — він дасть купу золота, а хлопець за це знайде для нього [[Квітка папороті (міфологія)|квітку папороті]], що цвіте лише на [[Свято Купала|купальську ніч]]. З цього стає зрозуміло, що заїжджий козак — це чорт.
На одному [[Хутір|хуторі]] живе молодий бідний селянин Петро, що підпрацьовує у багатого хазяїна Коржа. Він закохався в доньку хазяїна, Пидорку (Федору), а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Але батько категорично відмовляється віддавати доньку у шлюб з батраком. В цей час до хутора прибуває козак-розбишака Басаврюк, який частує відвідувачів шинка. Ніхто не дослухається до попереджень дяка, що таке святкування не скінчиться добром. Петро приходить наступного дня в шинок, де Басаврюк здогадується, що той тужить за дівчиною. Басаврюк пропонує угоду — він дасть купу золота, а хлопець за це знайде для нього [[Квітка папороті (міфологія)|квітку папороті]], що цвіте лише на [[Свято Купала|купальську ніч]]. З цього стає зрозуміло, що заїжджий козак — це чорт.


Виконавши умову не озиратися, Петро знаходить у [[Яр|яру]] квітку папороті. З'являється [[відьма]] та наказує пролити людську кров. Чорт приводить хлопчика, якого Петро повинен зарізати. Петро вбиває хлопчика і той перетворюється на гілку, всіяну золотими монетами.
Виконавши умову не озиратися, Петро знаходить у [[Яр|яру]] квітку папороті. З'являється [[відьма]] та наказує пролити людську кров. Чорт приводить хлопчика Івася, брата Пидорки, якого Петро повинен зарізати. Петро вбиває хлопчика і той перетворюється на гілку, всіяну золотими монетами.


Розбагатівши, Петро легко домагається дозволу Коржа на одруження з його дочкою. Вони будують хату, проте Петра мучить сумління, він не може пригадати яку ціну заплатив за багатство. Сусіди заздрять йому та хочуть аби він поділився золотом; в подружжя немає дітей. Петро поступово божеволіє, йому всюди ввижаються золоті монети, він пиячить на радість чорта й відьми.
Розбагатівши, Петро легко домагається дозволу Коржа на одруження з його дочкою. Вони будують хату, проте Петра мучить сумління, він не може пригадати, яку ціну заплатив за багатство. Сусіди заздрять йому та хочуть, аби він поділився золотом; у подружжя немає дітей. Петро поступово божеволіє, йому всюди ввижаються золоті монети, він пиячить на радість чорта й відьми.


Через рік, на Івана Купала, Петро згадує, що вбив хлопчика. З горя він спалює хату, збудовану за криваве золото, і гине сам. Дружина плаче за ним, сусіди радять зібрати попіл і понести до ікони в [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]], щоб Петро воскрес. Дорогою її переслідують [[татари]], [[Катерина II|цариця Катерина]] та сам чорт.
Через рік, на Івана Купала, Петро згадує, що вбив хлопчика. З горя він спалює хату, збудовану за криваве золото, і гине сам. Дружина плаче за ним, сусіди радять зібрати попіл і понести до ікони в [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]], щоб Петро воскрес. Дорогою її переслідують [[татари]], [[Катерина II|цариця Катерина]] та сам чорт.
Рядок 68: Рядок 68:
* Художники-постановники: [[Максименко Петро Степанович|Петро Максименко]], [[Новаков Валерій Михайлович|Валерій Новаков]]
* Художники-постановники: [[Максименко Петро Степанович|Петро Максименко]], [[Новаков Валерій Михайлович|Валерій Новаков]]
* Художник-декоратор: [[Терещенко Микола Сергійович|Микола Терещенко]]
* Художник-декоратор: [[Терещенко Микола Сергійович|Микола Терещенко]]
* Художник по костюмах: [[Байкова Лідія Тихонівна|Лідія Байкова]]
* Художниця по костюмах: [[Байкова Лідія Тихонівна|Лідія Байкова]]
* Розпис декорацій: В. Лемпорт, [[Миронова Єлизавета Федорівна|Єлизавета Миронова]]
* Розпис декорацій: В. Лемпорт, [[Миронова Єлизавета Федорівна|Єлизавета Миронова]]
* Режисер: Людмила Колесник
* Режисерка: Людмила Колесник
* Оператор: [[Калюта Вілен Олександрович|Вілен Калюта]]
* Оператор: [[Калюта Вілен Олександрович|Вілен Калюта]]
* Художник-гример: [[Грінберг Яків Львович|Яків Грінберг]]
* Художник-гример: [[Грінберг Яків Львович|Яків Грінберг]]
* Редактор: [[Пархоменко Юрій Васильович|Юрій Пархоменко]]
* Редактор: [[Пархоменко Юрій Васильович|Юрій Пархоменко]]
* Монтажер: [[Наталія Пищикова]]
* Монтажерка: [[Наталія Пищикова]]
* Асистенти режисера: [[Іллєнко Емілія Іоанівна|Емілія Іллєнко]], Л. Кустова, І. Мілютенко, Георгій Дюльгеров
* Асистенти режисера: [[Іллєнко Емілія Іоанівна|Емілія Іллєнко]], Л. Кустова, І. Мілютенко, Георгій Дюльгеров
* Асистенти оператора: О. Найда, [[Степанова Майя Василівна|Майя Степанова]], Ю. Тимощук
* Асистенти оператора: О. Найда, [[Степанова Майя Василівна|Майя Степанова]], Ю. Тимощук
Рядок 83: Рядок 83:


== Сприйняття ==
== Сприйняття ==
Будучи дебютним фільмом Юрія Іллєнка, фільм отримав суперечливі відгуки в радянській критиці, але був одностайно схвалений за візуальну складову<ref>{{Cite book
Довженко-Центр надає таку інформацію про «Вечір на Івана Купала»: «В основу стрічки покладено однойменне оповідання Миколи Гоголя, де за розповіддю про українського Фауста режисер Юрій Іллєнко приховав справжню міфологічну історію України&nbsp;— від козацтва та татарських набігів до потьомкінських селищ та паломництва в Києво-Печерській Лаврі». Фільм вражає своєю насиченістю та зображальною сюрреалістичністю, а місця його зйомок самі є історичним артефактом&nbsp;— це території, затоплені згодом Канівським водосховищем. Стилістика ж фільму багато в чому випередила свій час, ставши передвісницею кліпової естетики<ref>{{Cite web|title=Вечір на Івана Купала|url=https://dovzhenkocentre.org/top-100/vechir-na-ivana-kupala/|website=Dovzhenko Centre|accessdate=2023-07-05|language=uk}}</ref>.
|url=https://books.google.com/books?id=H9xkAAAAMAAJ&newbks=0&printsec=frontcover&q&hl=uk
|title=Многонациональное советское киноискусство
|last=Маматова
|first=Л. Х.
|date=1982
|publisher=Знание
|pages=82
|language=ru
}}</ref>. Журналом «Юность» зазначалося, що сюжет витісняється послідовністю складних метафор і «Вечір на Івана Купала», як і інші фільми Юрія Іллєнка, далекий від розважальності<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=zwU8AQAAIAAJ&newbks=0&printsec=frontcover&dq=Вечер+накануне+Ивана+Купала+фильм&q=Вечер+накануне+Ивана+Купала+фильм&hl=uk
|title=Юность: литературно-художественный и общественно-политический ежемесячник
|date=1975
|publisher=Правда
|pages=74
|language=ru
}}</ref>. Головним засобом розкриття авторського задуму, згідно з журналом «Радуга», там є колір<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=3NMVAQAAIAAJ&newbks=0&printsec=frontcover&q&hl=uk
|title=Радуга
|date=1991
|publisher=Радянський письменник
|pages=151
|language=ru
}}</ref>.

[[Довженко-Центр]] надає таку інформацію про «Вечір на Івана Купала»: «В основу стрічки покладено однойменне оповідання Миколи Гоголя, де за розповіддю про українського [[Фауст (Гете)|Фауста]] режисер Юрій Іллєнко приховав справжню міфологічну історію України&nbsp;— від козацтва та татарських набігів до потьомкінських селищ та паломництва в Києво-Печерській Лаврі». Фільм вражає своєю насиченістю та зображальною [[Сюрреалізм|сюрреалістичністю]], а місця його зйомок самі є історичним артефактом&nbsp;— це території, затоплені згодом [[Канівське водосховище|Канівським водосховищем]]. Стилістика ж фільму багато в чому випередила свій час, ставши передвісницею [[Кліп|кліпової]] естетики<ref>{{Cite web|title=Вечір на Івана Купала|url=https://dovzhenkocentre.org/top-100/vechir-na-ivana-kupala/|website=Dovzhenko Centre|accessdate=2023-07-05|language=uk}}</ref>.


Надія Мірошниченко в журналі «[[Кіно-Театр (журнал)|Кіно-Театр]]» описувала фільм як «найхимернішу квітку на терені українського кінематографа». «Вечір на Івана Купала» вписується у традицію українського «поетичного кіно» та існує «скоріше за законами живопису» та «хибує на композиційну та художню нерівність». Він описує фатальну приреченість, де трагедія родини збільшується до трагедії народу, для якої вже немає простого вирішення. Через це фінал лишає «тривогу, а не звільнення»<ref>{{Cite book
Надія Мірошниченко в журналі «[[Кіно-Театр (журнал)|Кіно-Театр]]» описувала фільм як «найхимернішу квітку на терені українського кінематографа». «Вечір на Івана Купала» вписується у традицію українського «поетичного кіно» та існує «скоріше за законами живопису» та «хибує на композиційну та художню нерівність». Він описує фатальну приреченість, де трагедія родини збільшується до трагедії народу, для якої вже немає простого вирішення. Через це фінал лишає «тривогу, а не звільнення»<ref>{{Cite book
Рядок 93: Рядок 118:
|volume=1
|volume=1
|pages=3-5
|pages=3-5
}}</ref>.

Згідно зі статтею Христини Костюк в «<nowiki/>[[Українознавчий альманах|Українознавчому альманасі]]<nowiki/>», Басаврюк показаний не просто як представник нечистої сили, а як світове Зло, що присутнє скрізь і тільки видимо проявляє себе там, де може втілитися через людські вчинки. Злочин Петра стає не просто особистим тягарем, а призводить до божевілля та виключення Петра з громади. Таким чином, хоча в фільмі немає окремого мотиву продажу душі чорту, фактично Басаврюк досягає бажаного&nbsp;— Петро фізично й духовно знищений. Містичні істоти слугують для зображення морального краху героя, його пригнічення та душевного розладу. Багато сцен наслідують народні ікони і відображають народні уявлення про християнську мораль<ref>{{Cite book
|title=Містичні мотиви у творчості Юрія Іллєнка
|last=Костюк
|first=Х.
|year=2013
|series=Українознавчий альманах
|volume=11
|pages=202-204
}}</ref>.
}}</ref>.


Рядок 119: Рядок 154:
[[Категорія:Фентезійні фільми України]]
[[Категорія:Фентезійні фільми України]]
[[Категорія:100 найкращих фільмів в історії українського кіно]]
[[Категорія:100 найкращих фільмів в історії українського кіно]]
[[Категорія:Українські фільми 1968]]
[[Категорія:Фільми України 1968]]

Поточна версія на 12:04, 21 вересня 2024

Вечір на Івана Купала
Плакат фільму
Жанрдрама
РежисерЮрій Іллєнко
СценаристЮрій Іллєнко
На основі«Вечір проти Івана Купала» Миколи Гоголя
У головних
ролях
Борис Хмельницький
Лариса Кадочникова
ОператорВадим Іллєнко
КомпозиторЛеонід Грабовський
МонтажНаталія Пищикова
ХудожникПетро Максименко, Валерій Новаков
КінокомпаніяКіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість1:11:36
Моваукраїнська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1968
Дата виходу27 січня 1969
IMDbID 0144187
РейтингIMDb: 7.1/10 stars

«Вечір на Івана Купала» — український художній фільм-драма кіностудії ім. Олександра Довженка 1968 року. Варіація на теми оповідань Миколи Гоголя та українських народних казок. Режисер — Юрій Іллєнко.

Молодий селянин Петро закохався в доньку свого хазяїна, а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Проте хазяїн відмовляється віддавати доньку у шлюб з батраком. В шинку Петро зустрічає чорта, який пропонує Петрові страшну угоду: він отримає купу золота, але за це повинен виконати все, чого хоче чорт.

Займає 33-ю позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет

[ред. | ред. код]

На одному хуторі живе молодий бідний селянин Петро, що підпрацьовує у багатого хазяїна Коржа. Він закохався в доньку хазяїна, Пидорку (Федору), а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Але батько категорично відмовляється віддавати доньку у шлюб з батраком. В цей час до хутора прибуває козак-розбишака Басаврюк, який частує відвідувачів шинка. Ніхто не дослухається до попереджень дяка, що таке святкування не скінчиться добром. Петро приходить наступного дня в шинок, де Басаврюк здогадується, що той тужить за дівчиною. Басаврюк пропонує угоду — він дасть купу золота, а хлопець за це знайде для нього квітку папороті, що цвіте лише на купальську ніч. З цього стає зрозуміло, що заїжджий козак — це чорт.

Виконавши умову не озиратися, Петро знаходить у яру квітку папороті. З'являється відьма та наказує пролити людську кров. Чорт приводить хлопчика Івася, брата Пидорки, якого Петро повинен зарізати. Петро вбиває хлопчика і той перетворюється на гілку, всіяну золотими монетами.

Розбагатівши, Петро легко домагається дозволу Коржа на одруження з його дочкою. Вони будують хату, проте Петра мучить сумління, він не може пригадати, яку ціну заплатив за багатство. Сусіди заздрять йому та хочуть, аби він поділився золотом; у подружжя немає дітей. Петро поступово божеволіє, йому всюди ввижаються золоті монети, він пиячить на радість чорта й відьми.

Через рік, на Івана Купала, Петро згадує, що вбив хлопчика. З горя він спалює хату, збудовану за криваве золото, і гине сам. Дружина плаче за ним, сусіди радять зібрати попіл і понести до ікони в Києво-Печерській лаврі, щоб Петро воскрес. Дорогою її переслідують татари, цариця Катерина та сам чорт.

Жінка добирається до лаври, де прихожани бажають побачити чудо. Вона не знаходить там ні чуда, ні спокути, люди розривають пелюшки, в яких Пидорка несла попіл чоловіка.

Наприкінці Пидорка сама тягне узбережжям човен, що символізує тягар гріхів. Озирнувшись, вона розрубує мотузку між собою і човном, і Петро з'являється живий.

В ролях

[ред. | ред. код]

Творча група

[ред. | ред. код]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Будучи дебютним фільмом Юрія Іллєнка, фільм отримав суперечливі відгуки в радянській критиці, але був одностайно схвалений за візуальну складову[1]. Журналом «Юность» зазначалося, що сюжет витісняється послідовністю складних метафор і «Вечір на Івана Купала», як і інші фільми Юрія Іллєнка, далекий від розважальності[2]. Головним засобом розкриття авторського задуму, згідно з журналом «Радуга», там є колір[3].

Довженко-Центр надає таку інформацію про «Вечір на Івана Купала»: «В основу стрічки покладено однойменне оповідання Миколи Гоголя, де за розповіддю про українського Фауста режисер Юрій Іллєнко приховав справжню міфологічну історію України — від козацтва та татарських набігів до потьомкінських селищ та паломництва в Києво-Печерській Лаврі». Фільм вражає своєю насиченістю та зображальною сюрреалістичністю, а місця його зйомок самі є історичним артефактом — це території, затоплені згодом Канівським водосховищем. Стилістика ж фільму багато в чому випередила свій час, ставши передвісницею кліпової естетики[4].

Надія Мірошниченко в журналі «Кіно-Театр» описувала фільм як «найхимернішу квітку на терені українського кінематографа». «Вечір на Івана Купала» вписується у традицію українського «поетичного кіно» та існує «скоріше за законами живопису» та «хибує на композиційну та художню нерівність». Він описує фатальну приреченість, де трагедія родини збільшується до трагедії народу, для якої вже немає простого вирішення. Через це фінал лишає «тривогу, а не звільнення»[5].

Згідно зі статтею Христини Костюк в «Українознавчому альманасі», Басаврюк показаний не просто як представник нечистої сили, а як світове Зло, що присутнє скрізь і тільки видимо проявляє себе там, де може втілитися через людські вчинки. Злочин Петра стає не просто особистим тягарем, а призводить до божевілля та виключення Петра з громади. Таким чином, хоча в фільмі немає окремого мотиву продажу душі чорту, фактично Басаврюк досягає бажаного — Петро фізично й духовно знищений. Містичні істоти слугують для зображення морального краху героя, його пригнічення та душевного розладу. Багато сцен наслідують народні ікони і відображають народні уявлення про християнську мораль[6].

Відеоряд з «Вечора на Івана Купала» було використано в кліпі Jerry Heil, Alyona alyona та Ela «Kupala» 2022 року[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маматова, Л. Х. (1982). Многонациональное советское киноискусство (рос.). Знание. с. 82.
  2. Юность: литературно-художественный и общественно-политический ежемесячник (рос.). Правда. 1975. с. 74.
  3. Радуга (рос.). Радянський письменник. 1991. с. 151.
  4. Вечір на Івана Купала. Dovzhenko Centre (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  5. Мірошніченко, Н. (1996). Вечір на Івана Купала. Кіно-Театр. Т. 1. с. 3—5.
  6. Костюк, Х. (2013). Містичні мотиви у творчості Юрія Іллєнка. Українознавчий альманах. Т. 11. с. 202—204.
  7. "Вечір на Івана Купала": кадри з фільму Іллєнка потрапили у кліп Jerry Heil з alyona alyona. 24 Канал (укр.). 6 липня 2022. Процитовано 5 липня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
  • Вечер накануне Ивана Купала // Советские художественные фильмы. Аннотированный каталог (1968-1969). — М. : «Нива России», 1995. — С. 19. — 7000 прим.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]