Fomitopsis betulina
Синоніми і застарілі назви
- Boletus betulinus Bull., 1787
- Polyporus betulinus (Bull.) Fr., 1821
- Piptoporus betulinus (Bull.) P. Karst., 1881
- Placodes betulinus (Bull.) Quél., 1886
- Fomes betulinus (Bull.) Gillot & Lucand, 1890
- Ungulina betulina (Bull.) Pat., 1900
- Ungularia betulina (Bull.) Lázaro Ibiza, 1916
Опис
Плодові тіла однорічні, мають вигляд бічних шапок.
Шапки діаметром 5 – 20 (30) см, товщиною 2 – 6 см, випукло-подушковидні, приплюснуто-копитовидні, округлі, нирковидні, сидячі або видовжені в невелику псевдоніжку, м’ясисті, м’ясисто-коркуваті. Поверхня шапок гладенька, покрита тонкою, часто потрісканою шкірочкою, спочатку білувата, пізніше жовтувато-сіра, жовтувато-коричнева, бурувато-сіра. Край тупий, округлий, іноді підігнутий донизу, того ж кольору, що й поверхня шапки або світліший.
Гіменофор трубчастий. Трубочки довжиною 2 – 8 мм, спочатку білі, пізніше жовтіють. Пори діаметром 0,15 – 0,3 мм, спочатку округлі, пізніше іноді кутасті, різного розміру, спочатку з білими, пізніше з буріючими краями, щільністю 3 – 4 на 1 мм.
Споровий порошок білий. Спори 4-6 * 1,2-2 мкм, циліндричної форми, зігнуті, біля основи злегка витягнуті на косину, безбарвні.
Тканина спочатку м’яка, соковита, гірка на смак, з кислуватим запахом, пізніше м’яко-коркувата, з віком коркова, жорстка, біла.
Неїстівний. Має лікувальні властивості, в народній медицині використовується як в молодому свіжому вигляді, так і в сушеному для приготування настоянок. В молодому віці неїстівний через гіркий смак, хоча їсти можна.
Середовище і розповсюдження
Росте в листяних та змішаних лісах, на повалених, сухостійних та паразитує на живих стовбурах, на сухих та опалих гілках берези. Спричиняє інтенсивну жовто-буру або червоно-буру гниль деревини.
Розповсюджений по всій Україні, в місцях росту беріз.
Галерея